Telegram
 

Почуття провини та відповідальність – дві сторони однієї медалі


Чим вони схожі й чим відрізняються? Чи реально позбутися почуття провини?
Одним із дуже частих запитів на терапію та питань до психолога є почуття провини. Здебільшого це звучить так: як позбутися почуття провини?
Важко уявити людину, яка ніколи б не відчувала провину. Вина – це постійна частина нашого життя. Позбутися її неможливо, але цілком реально задуматися – звідки вона? Із почуття обов’язку? Із наших уявлень про те, як жити правильно? Із настанов, якими нас виховували? Дуже часто почуття провини й обов’язку є основними регуляторами співзалежних стосунків, і тоді ходіння по цьому колу ніколи не закінчується. Якщо ви серйозно хочете позбутися почуття провини, доведеться попрацювати й з іншими почуттями, які ви переживаєте.

Вина неминуча, питання лише в тому – зраджувати себе чи когось іншого. Жити так, як хочеться вам, чи комусь.


Вина – це певний регулятор нашого життя, проблеми з’являються тоді, коли цей регулятор стає стопом. Коли ми зупиняємо своє життя через почуття провини або щоб його не відчувати. Правила провини найчастіше прописані глибоко в свідомості й беруть свої витоки з дитинства. Ми завжди знаємо, що робити і чого не робити, щоб потім не відчувати провину, біда лише в тому, що одного дня можна виявити себе глибоко дорослою людиною, яка так і не прожила життя, яке хотіла – через почуття провини, яке в багатьох випадках може бути токсичним.
Дорослість і вибір своїх інтересів – це часто зрада когось іншого. Дуже часто ми не в змозі зрадити близьких і дорогих нам людей і зраджуємо себе – обираючи те, чого хотілося б їм.

Вступати чи не вступати до університету.
Ставати лікарем чи програмістом.
Одружуватися чи обирати вільне життя.
Жити «як усі» чи поїхати в навколосвітню подорож.
Йти додому чи на побачення.
Готувати обід чи лягти відпочити.
Прикладів безліч. Ми завжди знаємо, що нам потрібно робити, що ми «повинні», але рідко знаємо, чого хочемо. А коли знання про «хочу» стає доступним, виникає вибір – іти за цим чи заплутатися у провині й обов’язку.
Якщо ви намагаєтеся впоратися з провиною, то станете більш залежними від цього почуття. Почуття провини втрачає свою силу, коли переходить у відповідальність.
І шлях до цього довгий.
Відповідальність – від слова «відповідь». Це здатність відповісти світові своїми реакціями, виборами й діями. Вина – це не відповідальність.

Перехід від провини до відповідальності оплачується сепарацією. Ця криза стається для кожного у свій час, але результат її переживання – це власні межі, бажання й власне життя. Яке теж не виключає провини, адже можна завдати комусь болю, порушити обіцянку, зрадити іншого, вчинити нечесно, обрати не той варіант розвитку стосунків, який обрав ваш партнер, стати не таким, яким очікувалось.

І у випадку дорослої позиції, зрілості, це почуття провини буде відповідальним, і ви будете обирати, що з цим робити – вибачатися, просити пробачення, брати на себе відповідальність за те, що відбувається в результаті такого вибору, визнавати свої помилки, обходитися з ними.
Людина з почуттям провини ніби залежна від іншої людини, і ця людина може бути не лише близькою, а будь-якою. Винувата людина чекає або дозволу, або прощення. Відповідальна людина сама обирає – просити їй пробачення чи ні, дозволяти собі щось чи не дозволяти, бути зручною (що неможливо, адже завжди знайдеться хтось, хто перетворить цю зручність на провину) чи бути собою. Знати, чого хочеться, робити вибір і нести за нього відповідальність.

Якщо ви не знаєте, чого хочете, обов’язково знайдеться той, хто це знає. Якщо ви не берете відповідальність за своє життя, обов’язково з’явиться той, хто візьме її, а від почуття провини ви не позбудетесь.
Контакти
+380 93 901 18 09
volyapsychology@gmail.com
Адреса: Киев, вул. Заречная 1
Made on
Tilda