Що таке депресія?

Писати текст про депресію депресивно, погодьтеся. А читати про депресію — вдвічі депресивно. І страшно. А бути в депресії — це наче в круглій сухій криниці на самому дні: ні повітря, ні води, ні світла, ні розуміння, що робити, але усе це варто усвідомлювати.

Депресія — це психічний розлад, для якого характерна депресивна тріада: зниження настрою, порушення мислення (песимістичний погляд на все, втрата здатності відчувати радість, негативні оцінки) та психомоторне сповільнення.

Людина в депресії — це та, з якою важко додзвонитися і яка навряд чи буде сама телефонувати.
Жити з депресією — означає припинити намагатися жити з кимось чи чимось іншим.
А жити з людиною, у якої депресія — означає інколи навіть не помічати, що зник контакт.
Депресія дуже різна й часто непомітна навіть для самої людини, яка її має. Можна довго носити білі сорочки, функціонувати в межах своїх «треба», говорити, спати, готувати, виїжджати на вихідні — і одночасно поступово скочуватися вниз, у тьмяне світло.

Скочуватися і навіть не помічати цього — ось у чому небезпека. Депресія дуже поступово позбавляє життя кисню, змушуючи його стискатися до маленької точки. Це наче повільна ізоляція, яка спочатку поглинає інтереси й бажання людини, а потім і її функціональність.

Як розпізнати депресію — які симптомиОсновні симптоми депресії — зниження настрою, енергії та інтересу — певний спад униз. Якщо ви помічаєте у себе таке зниження, якщо раніше вам подобалось співати/читати/працювати/готувати чи що-небудь інше, а зараз — ні; якщо важко встати вранці — і все це триває більше двох тижнів, можливо, йдеться про депресію.

Існують також додаткові симптоми: песимізм, почуття провини чи тривоги, низька самооцінка («я — ніщо»), погана концентрація, нездатність приймати рішення, відсутність апетиту, зміни ваги, порушення сну.
Не обов’язково мати всі симптоми — достатньо кількох із основних і додаткових, щоб задуматися, чи не потрібна допомога.
Водночас не поспішайте самостійно ставити собі діагноз.

Чим відрізняється депресія від тимчасових симптомівДепресія може бути реакцією на травматичну подію чи кризу. Якщо ви засмучуєтеся, сумуєте, відчуваєте біль, тимчасово втрачаєте інтерес або мотивацію — це може бути природною реакцією на кризову ситуацію.

Дуже часто депресивні стани викликані неможливістю пережити весь обсяг почуттів і реакцій, що виникають у відповідь на стрес. Іноді такі стани з’являються, коли неможливо прямо виражати агресію — тоді людина звертає весь обсяг «негативних» почуттів на себе.
Часто депресивні стани є природною реакцією на втрату — процес горювання важко переживається і завжди присутній, і це нормально.

Песимізм, токсичне почуття провини або низька самооцінка можуть супроводжувати вас усе життя — це ваш персональний життєвий шаблон. Небезпека полягає в тому, що якщо немає можливості розмістити свої почуття й стани в присутньому контакті з іншою людиною, будь-який симптом може розвинутися до клінічної депресії — стану, який «живе вами замість вас».

Помітити перехід від ситуації, з якої ще можна вибратися самотужки, до повільного спуску вниз, без підйому без кваліфікованої допомоги, дуже складно. І ще складніше розпізнати «застарілу» депресію — ту, що починалася як реакція на подію, але перейшла у постійний стан.

Тому зрозуміти, чи це у вас депресія або природна реакція на подію, без людини поруч важко.
Депресія — що робити, як вийтиЦікавтеся собою, шукайте контакту. Депресивні стани — бич XXI століття; їх викликає самотність, коли немає можливості розповісти про свої справжні почуття в присутньому контакті з іншою людиною і, отже, пережити їх.

У контексті психотерапії депресивний стан — це відмова від можливості бути живим у своїх реакціях. Це спроба взяти почуття під контроль, а не пережити їх; втеча від того, що звучить всередині; витіснення реальних реакцій заради «чистої» зовнішності. Це постійне торгування з собою, відмова дати собі право відчувати усе, що народжується у відповідь на життя. Це прагнення відповідати якомусь шаблону успіху, що нібито має принести щастя, але фактично веде до втрати контакту з собою.

Живи зі мною — цього іноді достатньо, щоб не скотитися в криницю втрати сенсу й мотивації. Чи є у вас хтось, з ким можна реально поговорити про те, що відбувається? Чи є контакт, у який можна винести свої справжні переживання?

Зазвичай саме відсутність таких живих, а не функціональних контактів підвищує ймовірність розвитку депресивних станів і їх перехід у глибоку депресію.
Профілактика — це психотерапія, особиста і групова. Це зсув фокуса уваги з того, що потрібно робити, на те, як я себе почуваю і що відбувається. При такому зсуві і в контакті з психотерапевтом (наприклад, гештальт-терапевтом) і з іншими людьми відновлюється процес переживання, а енергія, що застоюється всередині у відповідь на життєві події, знаходить вихід.

Коли тільки контакту недостатньо? Якщо знижений настрій, апатія, безвольність, відсутність перспектив на майбутнє, втрата здатності отримувати задоволення, втома, невпевненість у собі, необґрунтоване почуття провини переслідують вас тривалий час і полегшення не настає, варто задуматися про кваліфіковану допомогу — принаймні психотерапію.

Якщо ви вже не встаєте з ліжка, не здатні концентруватися, у вас порушений сон чи апетит, ви відчуваєте психомоторне сповільнення або гіперактивність без зрозумілої причини, або почали думати про те, навіщо жити далі — перед початком психотерапії варто звернутися по підтримку до психіатра.

Перехід із депресивного стану до клінічної депресії часто потребує лікування антидепресантами — і від слова «психіатр» не варто лякатися. Ця людина може призначити потрібні препарати; це не вирок і не доказ вашої слабкості. Це практична допомога, яка полегшить стан і допоможе вийти з тупикового стану психіки, з яким одна лише психотерапія може не впоратися.

Водночас антидепресанти не розв’яжуть проблему депресії, якщо ви не зміните спосіб життя, що її викликав. Тому одного медикаментозного лікування недостатньо.
У будь-якому разі — живіть із собою в контакті, звертайтеся по допомогу, не бійтеся виглядати непродуктивним чи слабким. Складні переживання трапляються з усіма — це життя. Жити означає не уникати падінь, а вміти підніматися і шукати тих, хто допоможе підвестися.